Лихоманкою це важко назвати… так нічний потік думок )

завжди я писала в свому блокноті, і то тільки тоді, коли було справді сумно… бо коли ти щаслива, весела, ти не маєш часу, щоб висловлювати свої думки на папері… ахах… та в тебе взагалі думок нема, одні повітряні кульки в голові ...(не держите зла, держите шарики!)

чого в голові море висловлювань, думок про життя, а практики нема, — одна теорія!? коли нарешті почати жити, а не ходити вічно в депресивно — меланхолічному стані і жалітись що тебе ніхто не любить і ти нікому не треба ? 

ти лежиш вночі, і вже точно впевнена, що завтра ти почнеш жити по-іншому, що ти зберешся і змінишся… а зранку встаєш — і нчого, все те саме, стара пластинка, старе життя… якщо ти сама обманюєш себе, то що доброго ти чекаєш від інших, взагалі від світу ????? обман. суцільний обман  ...

коли ти дивишся на інших людей, і бачиш що вони комунікабельніші, ніж ти, завжди знаходиться виправдання, просто в них легше життя, просто так склалися обставини… але  це НІСЕНІТНИЦІ!!! кожен сам бореться за міце під  сонцем, тільки хтось іде вперед, а хтось шукає виправдання.... 

виріши: ЩО РОБИТЕМЕШ ТИ?